Конспект лекцій Технологія

 

ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ №34 м. СТРИЙ»

                                                              

 

 

 

 

 

КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЇ ДИСЦИПЛІН

'Технологія одягу'

 

За освітньо-кваліфікаційним рівнем «фаховий молодший бакалавр»

 

Спеціальність:

 

        182 Технології легкої промисловості

 

Галузь знань:

 

18 Виробництво та технології

 

 

 

 

 

Лекція: Технології виготовлення швейних виробів

1-2. Вибір і обґрунтування обладнання та технологічних режимів для виготовлення швейних виробів

Лекція: Технології виготовлення швейних виробів

1-2. Вибір і обґрунтування обладнання та технологічних режимів для виготовлення швейних виробів

днання

Виготовлення швейних виробів є складним процесом, що вимагає точного вибору обладнання, яке відповідає специфіці виробництва. Основні види швейних машин, які використовуються у виробництві, включають:

1.    Прямострочні швейні машини: Це основні інструменти, які використовуються для виконання прямого зшивання. Вони можуть бути механічними або електронними, з можливістю налаштування швидкості шиття та типу стібка. Важливо вибирати машини з якісними голками та нитками для уникнення проблем із зшиванням.

2.    Оверлоки: Ці машини використовуються для обробки країв тканини, щоб уникнути їх обсипання. Оверлоки створюють так званий "оверлоковий шов", який є еластичним і ідеально підходить для трикотажних матеріалів.

3.    Зигзагові машини: Вони забезпечують можливість виконання зигзагоподібних швів, що підходять для декоративних елементів та зміцнення країв.

4.    Машини для вшивання блискавок: Спеціалізоване обладнання, яке спрощує процес вставляння блискавок у вироби, забезпечуючи акуратність та швидкість.

5.    Прес-прилади: Використовуються для термообробки та створення складок. Вони забезпечують рівномірний розподіл тепла, що важливо для синтетичних матеріалів.

6.    Різальні машини: Сучасні автоматизовані різальні машини дозволяють здійснювати точний розкрій матеріалів, що підвищує ефективність виробництва.

Обґрунтування технологічних режимів

Технологічні режими визначаються не лише типом обладнання, а й матеріалами, які використовуються для виготовлення виробів. Основні фактори, які слід враховувати:

1.    Швидкість шиття: Для легких тканин, таких як шифон або сатин, рекомендується зменшити швидкість, щоб уникнути деформації. Для більш щільних матеріалів, як бавовна або джинс, можна використовувати вищу швидкість.

2.    Тиск та температура: При термообробці важливо контролювати температуру, оскільки деякі синтетичні матеріали можуть плавитися або змінювати свою форму при високих температурах. Необхідно також дотримуватися тиску при пресуванні, щоб уникнути зминання тканини.

3.    Тип ниток: Вибір ниток залежить від матеріалу. Для важких тканин потрібні більш міцні нитки, тоді як для легких — тонкі та еластичні.

4.    Голки: Важливо використовувати голки, які відповідають типу тканини. Наприклад, для трикотажу слід обирати голки з округлим кінчиком.

5.    Програмування обладнання: Сучасні електронні швейні машини дозволяють програмувати певні режими, що забезпечує високу точність у виконанні завдань.

3-4. Аналіз і вибір методів обробки основних вузлів швейних виробів на основі малоопераційної технології

Аналіз методів обробки

У сучасному швейному виробництві важливу роль відіграє оптимізація технологічних процесів. Малоопераційна технологія — це підхід, який передбачає зменшення кількості операцій, що виконуються під час виготовлення виробу. Основні методи, які використовуються в цьому контексті:

1.    Комплексна обробка: Поєднання кількох технологічних операцій в одній, наприклад, зшивання та обробка країв одночасно. Це дозволяє зменшити час виготовлення.

2.    Автоматизація процесів: Використання автоматизованих машин для виконання рутинних завдань. Це знижує ризик помилок та підвищує продуктивність.

3.    Застосування модульних систем: Модульні конструкції дозволяють легко змінювати конфігурацію виробів, що спрощує процес виготовлення.

Вибір методів

При виборі методів обробки основних вузлів швейних виробів важливо враховувати тип виробу, його призначення та матеріали:

1.    Зшивання основних вузлів: Для зшивання складних вузлів, таких як капюшони чи рукави, використовують методи, які забезпечують надійність і естетичний вигляд.

2.    Обробка країв: Використання оверлока та зигзагових швів для запобігання обсипанню та забезпечення естетичного вигляду.

3.    Утворення кишень: Спеціальні методи зшивання, які дозволяють створювати кишені, не зменшуючи естетичність виробу.

4.    Застосування термоз'єднань: У випадках, коли використовуються синтетичні матеріали, термоз'єднання можуть бути ефективнішими, ніж традиційні шви.

5-6. Практична робота №1: «Розборка графічної моделі технологічного процесу виготовлення швейних виробів»

Завдання

Практична робота передбачає детальний аналіз графічної моделі, що відображає всі етапи виготовлення швейних виробів. Основні цілі роботи:

1.    Визначити етапи технологічного процесу, від крою до фінішної обробки.

2.    Проаналізувати послідовність виконання операцій, виявити критичні точки, які можуть вплинути на якість виробу.

Огляд

Графічна модель повинна містити:

1.    Підготовка матеріалів: Розкрій тканини, вибір ниток та інших компонентів.

2.    Обробка деталей: Включає зшивання, обробку країв, утворення кишень.

3.    Складання виробу: Включає зшивання основних частин та фінальні етапи обробки.

4.    Контроль якості: Перевірка готового виробу на відповідність стандартам.

7-8. Вивчення графічної моделі

Графічне зображення неподільних операцій

Графічне зображення має включати всі неподільні операції, що не можуть бути розділені без втрати якості. Це важливо для забезпечення точності та ефективності виробництва. Приклади неподільних операцій:

1.    Зшивання плечового шва: Цей процес є критичним для формування силуету виробу. Він вимагає особливої уваги до деталей.

2.    Обробка країв: Необхідно виконувати обробку країв перед складанням, щоб уникнути проблем з якістю.

3.    Вшивання підкладки: Цей етап є важливим для забезпечення комфорту та естетики готового виробу.

9-10. Матриця конструктивно-технологічних зв’язків деталей швейного виробу

Вступ до матриці зв’язків

Матриця конструктивно-технологічних зв’язків — це важливий інструмент, який використовується в процесі проектування та виготовлення швейних виробів. Вона дозволяє візуалізувати та аналізувати взаємозв’язки між різними деталями, що входять до складу виробу. Цей інструмент допомагає виявити основні етапи обробки, а також визначити послідовність виконання технологічних операцій.

Структура матриці

1.    Деталі виробу: У матриці зазвичай представлено всі складові частини виробу, такі як основні деталі (перед, спинка, рукави), підкладки та утеплювальні шари. Кожна деталь має бути чітко позначена.

2.    Типи зв’язків: Визначаються конструктивні та технологічні зв’язки. Конструктивні зв’язки описують, як деталі з’єднуються, а технологічні — які технологічні процеси використовуються для цього.

3.    Взаємодія деталей: Важливо проаналізувати, як зміна однієї деталі може вплинути на інші. Це особливо актуально при виборі матеріалів, оскільки різні тканини можуть вимагати різних методів обробки.

4.    Послідовність обробки: Матриця також може включати послідовність обробки, тобто порядок виконання технологічних операцій. Це важливо для планування виробничих процесів.

Використання матриці

Матриця зв’язків допомагає виявити вузькі місця у виробничому процесі, такі як:

• Невідповідність між деталями: Може виникнути, якщо одна деталь не відповідає розмірам або формі іншої.
• Необхідність в корекціях: Аналіз матриці може вказати на необхідність змін у дизайні чи технології виготовлення.
• Оптимізація виробничих процесів: Визначення повторюваних етапів та можливостей для їх об’єднання або спрощення.

11-12. Технологічна послідовність обробки виробу

Визначення технологічної послідовності

Технологічна послідовність обробки виробу — це систематизований опис усіх етапів виготовлення, починаючи від підготовки матеріалів і закінчуючи контрольними перевірками готового виробу. Ця послідовність є важливою для забезпечення якості та ефективності процесу.

Основні етапи технологічної послідовності

1.    Підготовка матеріалів:

o    Вибір та підготовка тканини: необхідно врахувати характеристики матеріалу, такі як щільність, еластичність та стійкість до зношування.

o    Крої: Використання різальних машин для отримання деталей у відповідності до викрійок.

2.    Обробка деталей:

o    Обробка країв: Використання оверлоків для запобігання обсипанню тканини.

o    Зшивання: Зшивання основних частин виробу, таких як спинка, перед та рукава.

3.    Складання виробу:

o    Після обробки деталей виконується складання виробу, яке включає з’єднання всіх основних частин.

o    Обробка швів: Використання зигзагових або прямострочних швів для зміцнення конструкції.

4.    Фінішна обробка:

o    Прасування: Важливо для формування виробу та усунення зморшок.

o    Контроль якості: Огляд готового виробу на відповідність стандартам, перевірка на наявність дефектів.

5.    Упаковка та зберігання:

o    Підготовка готових виробів до відправки або зберігання: правильне складання та упаковка.

Важливість дотримання технологічної послідовності

Дотримання технологічної послідовності дозволяє:

• Підвищити ефективність виробництва.
• Зменшити ризики виникнення дефектів.
• Забезпечити високу якість готової продукції.

13-14. Контрольна робота №1: «Графічне зображення неподільних операцій». Складання схеми обробки рукавів утеплювальної підкладки

Завдання контрольної роботи

Контрольна робота передбачає складання графічної схеми, що відображає неподільні операції, пов’язані з обробкою рукавів утеплювальної підкладки. Основні цілі:

1.    Визначити ключові етапи обробки.

2.    Створити візуальне зображення технологічного процесу.

Основні неподільні операції

1.    Крої рукавів: Визначення розмірів і форм, відповідно до викрійок. Важливо забезпечити точність, щоб уникнути дефектів у зшиванні.

2.    Обробка країв: Застосування оверлока для обробки країв рукавів, щоб уникнути обсипання.

3.    Зшивання підкладки: Виконання швів, що з’єднують підкладку з основним матеріалом рукава. Цей процес повинен бути виконаний акуратно, щоб забезпечити естетичний вигляд.

4.    Фінішна обробка: Прасування рукавів для усунення зморшок і формування правильного силуету.

Візуалізація схеми обробки

Схема обробки має бути чіткою і зрозумілою, з позначенням кожної неподільної операції. Вона повинна включати:

• Відмітки про відповідні матеріали та обладнання.
• Чітку послідовність виконання операцій.
• Позначення відповідальних осіб на кожному етапі.

15-16. Складальні схеми та виготовлення утеплювальної підкладки з хутра

Визначення складальних схем

Складальні схеми — це графічні зображення, що відображають процеси, пов’язані з виготовленням утеплювальної підкладки з хутра. Вони включають усі етапи, починаючи від підготовки матеріалів і закінчуючи фінальними перевірками.

Етапи виготовлення утеплювальної підкладки

1.    Підготовка хутра:

o    Вибір відповідного хутра: важливо врахувати його товщину, текстуру та якість.

o    Підготовка до крою: очищення та вирівнювання країв хутра.

2.    Крої утеплювальної підкладки:

o    Використання точних викрійок для отримання деталей підкладки.

o    Різання хутра із забезпеченням мінімальних відходів.

3.    Обробка деталей:

o    Обробка країв: виконання зигзагоподібних швів для зміцнення країв підкладки.

o    Зшивання деталей підкладки: з’єднання всіх частин.

4.    Фінішна обробка:

o    Прасування та перевірка на наявність дефектів.

o    Упаковка готової продукції для зберігання або відправки.

Значення складальних схем

Складальні схеми дозволяють:

• Візуалізувати процеси виготовлення.
• Підвищити точність виконання операцій.
• Спрощувати контроль якості на кожному етапі.

17-18. Способи з'єднання утеплювальної підкладки з виробом та послідовність з'єднання підкладки типу синтепон

Способи з'єднання утеплювальної підкладки

З’єднання утеплювальної підкладки з основним виробом є критично важливим етапом у швейному виробництві. Правильний вибір способу з’єднання впливає на комфорт, теплоізоляційні властивості та естетику готового виробу.

1.    Швейні з'єднання:

o    Пряме зшивання: Найпоширеніший метод, що передбачає зшивання підкладки та основної тканини. Використовуються різні типи швів: прямі, зигзагоподібні, а також оверлокові для обробки країв.

o    Кутові шви: Застосовуються для з’єднання деталей у кутах (наприклад, при зшиванні рукавів з основною частиною). Цей метод забезпечує надійність та естетичність.

2.    Термоз'єднання:

o    Використовується для з’єднання підкладки, виготовленої з синтепону, з основною тканиною. Термоклеї — це спеціальні матеріали, які при нагріванні сполучають тканини. Цей метод забезпечує герметичність швів і зменшує ймовірність появи «пробок» при шитті.

3.    Механічні з'єднання:

o    Застосування кнопок, блискавок або інших фіксуючих елементів для закріплення підкладки. Цей спосіб часто використовується в верхньому одязі, де підкладка повинна бути легко знімною.

Послідовність з'єднання підкладки типу синтепон

1.    Підготовка матеріалів:

o    Вибір та підготовка синтепону, що відповідає необхідним вимогам (щільність, еластичність).

2.    Крої підкладки:

o    Розкриття синтепону відповідно до викрійок основного виробу. Важливо враховувати допуски на шви.

3.    Обробка країв:

o    Обробка країв синтепону оверлоком для запобігання обсипанню. У разі термоз'єднання потрібно підготувати шви для термоклеїв.

4.    Зшивання:

o    З’єднання синтепону з основним виробом за допомогою прямого або зигзагоподібного шва. Для термоз'єднання необхідно використовувати термоклеї відповідно до технології.

5.    Фінішна обробка:

o    Прасування та контроль якості. Важливо перевірити, чи не з'явилися зморшки або нерівності.

19-20. Особливості виготовлення виробів з використанням утеплювальної прокладки типу синтепон

Загальні особливості виготовлення

Утеплювальна прокладка з синтепону має свої унікальні властивості, що впливають на технологічний процес виготовлення:

1.    Властивості синтепону:

o    Синтепон — легкий, еластичний, водонепроникний матеріал, що добре утримує тепло. Це робить його ідеальним для зимового одягу та верхнього одягу.

2.    Витрати матеріалу:

o    Важливо оптимально використовувати синтепон, щоб зменшити відходи. Для цього можна використовувати комп'ютерне моделювання для крою.

Технологічні етапи виготовлення

1.    Підготовка синтепону:

o    Перед використанням синтепон потрібно вирівняти, очистити від пилу та можливих забруднень.

2.    Крої:

o    Використання шаблонів для отримання деталей з синтепону. Важливо звертати увагу на розміри, щоб уникнути неточностей.

3.    Обробка країв:

o    Для запобігання обсипанню країв підкладки, потрібно обробити їх оверлоком. Це особливо важливо для тривалої експлуатації.

4.    Зшивання:

o    Зшивання деталей синтепону з основною тканиною. Необхідно використовувати голки, що підходять для синтетичних матеріалів, щоб уникнути розривів.

5.    Контроль якості:

o    Перевірка готового виробу на відповідність стандартам: перевірка швів, наявність дефектів.

Важливість технології

Виготовлення виробів з синтепону вимагає дотримання специфічних технологічних процесів для забезпечення якості та довговічності готового виробу.

21-22. Технологія виготовлення та послідовність утеплювальної підкладки, що пристібається до виробу хутра

Технологія виготовлення

Утеплювальна підкладка, що пристібається до виробу з хутра, має свої особливості:

1.    Вибір матеріалів:

o    Необхідно підбирати синтепон, що відповідає характеристикам хутра, щоб забезпечити комфорт та естетичність.

2.    Забезпечення знімності:

o    Важливо забезпечити можливість зняття підкладки для прання. Для цього використовують кнопки або блискавки.

Послідовність виготовлення

1.    Підготовка хутра:

o    Підготовка основного матеріалу: очищення, вирівнювання, вирізання деталей.

2.    Крої підкладки:

o    Розкриття утеплювальної підкладки за розміром основного виробу.

3.    Обробка країв підкладки:

o    Обробка країв оверлоком для уникнення обсипання.

4.    Зшивання:

o    З’єднання підкладки з хутром за допомогою знімних фіксаторів (кнопки, блискавки).

5.    Контроль якості:

o    Перевірка знімності підкладки та правильності зшивання.

23-24. Особливості обробки мрорізних кишень у виробах на синтепоні

Визначення мрорізних кишень

Мрорізні кишені — це кишені, що оброблені за спеціальною технологією, щоб забезпечити їх естетичний вигляд і функціональність. Вони часто використовуються в зимових виробах з утеплювальними матеріалами, такими як синтепон.

Особливості виготовлення

1.    Вибір тканини:

o    Тканина для кишень повинна відповідати основному матеріалу виробу та синтепону за характеристиками (щільність, еластичність).

2.    Крої:

o    Використання викрійок для отримання деталей кишень. Важливо дотримуватися точності, щоб уникнути дефектів при зшиванні.

3.    Обробка країв:

o    Обробка країв кишень оверлоком для запобігання обсипанню. Для підкладок використовують легкі тканини.

4.    Зшивання кишень:

o    Зшивання кишень з основним виробом. Використання різних типів швів (прямі, зигзагоподібні) для забезпечення надійності.

5.    Фінішна обробка:

o    Прасування кишень для усунення зморшок і надання їм естетичного вигляду.

Значення особливостей обробки

Обробка мрорізних кишень є важливим етапом, оскільки вони не лише виконують функціональну роль, а й впливають на загальний вигляд виробу. Від їх якості залежить не лише комфорт, а й естетика готової продукції.