Лекції Конструювання

 

ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ №34 м. СТРИЙ»

                                                               

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЇ ДИСЦИПЛІН

'Конструювання одягу'

 

За освітньо-кваліфікаційним рівнем «фаховий молодший бакалавр»

 

Спеціальність:

 

        182 Технології легкої промисловості

 

Галузь знань:

 

18 Виробництво та технології

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Розділ 1. Виготовлення моделей підвищеної складності

1.     Побудова базових основ складних вечірніх та весільних суконь

             Виготовлення сукні, особливо для таких урочистих подій, як вечірки чи весілля, є одним з найбільш відповідальних та творчих етапів у моделюванні одягу. Процес створення таких моделей є багатоетапним і вимагає від конструктора не лише знань основної техніки шиття та креслення, але й творчого підходу, вміння комбінувати матеріали, а також розуміння тенденцій моди.

            Основний вибір перед створенням вечірньої чи весільної сукні – це визначення фасону і матеріалу. Складні сукні часто виготовляються з дорогоцінних і делікатних тканин, таких як шовк, атлас, органза або мереживо. Кожен тип тканини має свої особливості, які необхідно враховувати при моделюванні.

            Наприклад, атлас створює гладку і блискучу поверхню, що підходить для створення розкішних та елегантних образів, тоді як мереживо додає нотку витонченості та романтичності. Розуміння властивостей тканин є вирішальним для створення моделей підвищеної складності, оскільки це впливає не лише на зовнішній вигляд виробу, а й на його зручність і посадку на фігурі.

            Ключовим етапом у процесі моделювання є побудова викрійки. У випадку зі складними вечірніми або весільними сукнями, ця процедура потребує особливої уваги до деталей. Базові викрійки для таких суконь часто включають численні елементи, такі як рельєфи, виточки, додаткові шви та декоративні вставки. Складні сукні, як правило, мають багатошарові конструкції, особливо якщо йдеться про весільні сукні з корсетом або пишною спідницею. Побудова таких моделей потребує точних розрахунків і вміння комбінувати різні конструктивні елементи.

2.    Розрахунок і побудова базисної сітки креслення основи вечірньої сукні

            Базисна сітка креслення є ключовою частиною процесу створення будь-якої моделі одягу. Вона є основою, на яку наноситься форма майбутнього виробу, тому важливо правильно розрахувати її пропорції і побудувати конструкцію з точністю до сантиметра. Для складних вечірніх і весільних суконь ці вимоги є особливо актуальними.

            Базисна сітка являє собою геометричну основу, яка враховує основні параметри тіла людини: обхват грудей, талії, стегон, а також довжину виробу. Правильне нанесення цих параметрів на креслення допомагає уникнути помилок при побудові моделі, а також забезпечує правильну посадку готового виробу на фігуру.

 

                                                                   1

            На цьому етапі також важливо врахувати особливості фігури клієнта. Наприклад, якщо людина має нестандартні параметри, це потребує додаткових розрахунків і корекцій у базисній сітці.

            Вечірні та весільні сукні, як правило, мають більш складну конструкцію, ніж повсякденні моделі одягу. Це пов’язано з наявністю корсетів, багатошарових спідниць, різних декоративних елементів та драпіровок. Тому під час побудови базисної сітки потрібно враховувати додаткові параметри, такі як ширина спідниці, глибина вирізу на грудях, а також довжина шлейфу (якщо такий передбачений у моделі).

            При розробці таких моделей також потрібно брати до уваги рухомість виробу. Весільна сукня, наприклад, повинна бути не тільки красивою, але й зручною для нареченої, особливо під час весільного танцю або церемонії.

            Перед початком побудови сітки креслення необхідно зняти точні мірки з клієнта. Це забезпечує правильну посадку виробу на фігурі і запобігає виникненню дефектів у готовому одязі. Точність вимірювань особливо важлива для складних суконь з корсетами, де найменша похибка може вплинути на зручність носіння.

3.     Розрахунок і побудова базисної сітки креслення основи вечірньої сукні

                                                      3

4.    Правила оформлення креслення по лінії стегон та низу

       Оформлення креслення по лінії стегон та низу є важливим етапом побудови основної викрійки, оскільки ці лінії впливають на загальний силует виробу та комфорт під час носіння.

1.    Лінія стегон

     Лінія стегон – це горизонтальна лінія, яка розташовується на кресленні на рівні найбільш виступаючих точок стегон. Вона служить важливим орієнтиром для формування об’єму сукні в області тазу. Ось основні правила оформлення:

      Відстань від талії до стегон: Стандартно відстань від лінії талії до лінії стегон становить 18-20 см, але цей параметр може варіювати залежно від індивідуальних особливостей фігури.

       Розширення по лінії стегон: Лінія стегон повинна забезпечувати необхідний об’єм в області тазу. Для цього вимірюється обхват стегон, і ця мірка використовується для побудови відповідного сегменту на кресленні.

        Корекція лінії бокових швів: Бокові шви оформлюються таким чином, щоб плавно переходити від лінії талії до лінії стегон. Цей перехід повинен бути плавним, без різких кутів.

 2. Лінія низу

       Лінія низу визначає загальну довжину виробу і його форму у нижній частині. Для вечірніх суконь лінія низу може бути прямою або розширеною (наприклад, для «А-силуету»). Основні правила оформлення лінії низу включають:

• Визначення довжини виробу: Довжина сукні від талії до низу залежить від бажаного фасону (коктейльна сукня, вечірня сукня до підлоги тощо). Вона визначається відповідно до знятих мірок і може варіюватися залежно від дизайну.

• Форма низу: Лінія низу може бути як прямою (наприклад, для прямих або облягаючих моделей), так і розширеною, якщо сукня має пишну спідницю або «кльош». При побудові розширеної лінії низу потрібно збільшити ширину внизу на відповідну величину для створення бажаного ефекту.

• Балансування бокових швів: Бокові шви від лінії стегон до низу повинні бути плавними та гармонійними. Якщо сукня передбачає розширений або облягаючий низ, це відображається у формі цих швів.

3. Корекція та уточнення ліній

• Важливо стежити за симетрією між передньою і задньою частиною виробу.

• Лінії повинні бути плавними і відповідати знятим міркам, що гарантує точну посадку виробу на фігурі.

                                                             4

• Після побудови креслення проводиться перевірка пропорцій та загальної форми.

       Ці правила оформлення ліній стегон і низу забезпечують точну побудову викрійки, що впливатиме на зовнішній вигляд та комфорт виробу.

5.    Моделювання переду вечірньої сукні. Контрольна робота Nº 1 за розділом «Виготовлення моделей підвищеної складності»

         Моделювання переду вечірньої сукні є одним з ключових етапів при створенні цього виду одягу. Перед сукні зазвичай є основним елементом, на який звертається найбільше уваги, тому його дизайн та форма мають велике значення для кінцевого вигляду виробу.

1.     Вибір фасону переду

     Фасон переду сукні залежить від стилю та призначення виробу. Можливі варіанти:

• Облягаючий перед – підкреслює силует фігури, використовується у класичних та стриманих моделях.

• Вільний перед – більше підходить для суконь з А-силуетом або стилю “ампір”, де не акцентується на талії.

• Декоративні елементи – перед може бути оздоблений складками, драпіровкою, вставками з іншого матеріалу або мереживом.

     2. Побудова виточок та ліній крою

      Для забезпечення правильної посадки сукні на фігурі важливо правильно розташувати виточки та лінії крою на передній частині виробу. Основні моменти:

• Нагрудні виточки – забезпечують посадку сукні на грудях. Вони можуть бути розташовані під різними кутами, залежно від фасону.

• Талієві виточки – підкреслюють фігуру в області талії. У випадку вечірніх суконь ці виточки часто використовуються, щоб забезпечити приталений силует.

• Лінії крою – можуть проходити як від плечей, так і від лінії грудей до низу, надаючи сукні особливу форму.

     3. Виріз горловини

Виріз горловини є важливим декоративним і функціональним елементом. Він може мати різні форми:

• Класичний круглий виріз – універсальний і підходить для багатьох моделей.

• V-подібний виріз – подовжує силует, робить образ елегантним і вишуканим.

• Каре – горизонтальний виріз, який підкреслює ключиці та додає виробу класичності.

•Асиметричні вирізи – створюють сучасний вигляд і можуть бути використані для оригінальних моделей.

                                                                      5

      4. Оздоблення переду

       Для вечірніх суконь характерні різноманітні декоративні елементи на передній частині. До них належать:

 

• Драпіровка – може розташовуватись по всій передній частині або тільки в певних зонах (груди, талія).

• Мереживо – додає елегантності та витонченості.

• Каміння, бісер, пайєтки – використовуються для оздоблення вечірніх суконь, особливо в області вирізу або грудей.

       Моделювання переду вечірньої сукні включає в себе не тільки технічні аспекти, такі як виточки та лінії крою, але й естетичні, що робить цей процес творчим і цікавим.

Розділ II. Технічне моделювання складних вечірніх та весільних суконь

6.   Види технічного моделювання. Правила та прийоми технічного моделювання

     Види технічного моделювання

Технічне моделювання – це процес зміни конструкційних елементів викрійок для створення нових моделей одягу. Воно поділяється на такі основні види:

1.Конструктивне моделювання:

• Зміна ліній крою, виточок, швів для досягнення бажаної форми та посадки.

2.   Декоративне моделювання:

• Додавання драпіровки, аплікацій, вишивки, оздоблювальних елементів для естетичного вигляду.

3. Функціональне моделювання:

• Адаптація викрійки для зручності (зміна ширини, додавання кишень, застібок).

4.   Моделювання форми:

• Зміна форми деталей (рукавів, горловини, силуету) для створення оригінальних фасонів.

      Правила та прийоми технічного моделювання

   1. Пропорційність: Забезпечення гармонії між частинами виробу, врахування пропорцій фігури.

   2. Перенесення виточок: Важливо зберігати об’єм і забезпечувати правильну посадку виробу.

   3. Зміна ліній крою: Лінії мають бути плавними та відповідати стилю моделі.

   4. Розширення та звуження: Має бути рівномірним, щоб зберегти баланс силуету.

   5. Моделювання складок та драпіровки: Правильне розташування та вибір тканини для створення декоративних елементів.

   6. Декоративні елементи: Вони мають доповнювати стиль, не перевантажуючи модель.

 

Технічне моделювання поєднує конструктивні зміни та творчий підхід, що дозволяє створювати унікальні та функціональні вироби.

 

 

 

 

8.Моделювання горизонтальних та вертикальних конструктивно – декоративних ліній.

       Моделювання конструктивно-декоративних ліній є важливим елементом при створенні одягу, оскільки ці лінії можуть змінювати візуальне сприйняття фігури, а також додавати декоративності виробу. Розрізняють два основних типи конструктивно-декоративних ліній: горизонтальні та вертикальні.

1. Горизонтальні конструктивно-декоративні лінії

       Горизонтальні лінії проходять паралельно землі та створюють акцент на ширину фігури. Вони можуть розташовуватися на різних ділянках одягу, наприклад:

• Лінія талії, яка підкреслює або зміщує візуальний акцент на цю частину тіла.

• Лінія стегон або грудей, що допомагає створити гармонійний баланс між верхньою та нижньою частинами тіла.

Основні прийоми моделювання горизонтальних ліній:

• Поділ виробу на частини: Горизонтальні шви можуть бути використані для поділу виробу на верхню та нижню частини, наприклад, при створенні сукні з кокеткою або вставками.

• Оздоблення: Декоративні горизонтальні лінії можуть бути додані за допомогою контрастної тасьми, поясів або декоративних вставок.

       Горизонтальні лінії допомагають створити ефект збільшення об’єму в певних частинах фігури, тому їх часто використовують, щоб збалансувати пропорції.

2. Вертикальні конструктивно-декоративні лінії

       Вертикальні лінії проходять вздовж тіла і створюють візуальний ефект витягування силуету, що робить фігуру стрункішою. Вони можуть проходити через всю довжину виробу або бути частковими.

       Прийоми моделювання вертикальних ліній:

• Принципи витягування силуету: Вертикальні шви, рельєфи або декоративні лінії візуально витягують фігуру, що робить її вищою і стрункішою. Найчастіше вони використовуються на сукнях, пальтах і піджаках.

• Застосування рельєфних швів: Вертикальні рельєфи від пройми до низу виробу допомагають підкреслити лінії тіла та додати стрункості фігурі.

• Декоративні елементи: Вертикальні лінії можна акцентувати за допомогою декоративних швів, блискавок або контрастної тканини.

3. Поєднання горизонтальних та вертикальних ліній

        Для створення складних і гармонійних моделей одягу часто використовується поєднання горизонтальних і вертикальних ліній. Таке поєднання дозволяє моделювати одяг, який може як витягувати, так і збалансувати фігуру. Наприклад:

• Горизонтальні лінії на талії та вертикальні рельєфи на грудях та стегнах створюють класичний приталений силует.

• Декоративні вставки з вертикальними лініями у бокових частинах можуть допомогти звузити

 

 

9. Опис зовнішньо вигляду моделей. Технічний опис моделі

Опис зовнішнього вигляду моделі

     Опис зовнішнього вигляду моделі стосується загального естетичного вигляду виробу. Включає кілька ключових аспектів:

1.     Силует:

• Форма: чи модель має приталений, прямий, розкльошений або асиметричний силует.

• Довжина: міні, міді, максі або довжина до колін.

• Візуальні акценти: зосереджені на певній частині виробу (наприклад, на талії, плечах або стегнах).

2.     Деталі:

• Рукави: наявність та тип рукавів (довгі, короткі, рукави “ліхтарики”, “реглан”, чи зовсім без них).

• Горловина: V-подібна, кругла, човник, квадратна або з коміром.

• Низ виробу: підгин або оброблений спеціальними техніками.

• Оздоблювальні елементи: декоративні шви, застібки, драпірування, кишені, розрізи.

3.     Тканина та колір:

• Тип тканини: легка (шовк, шифон), середньої щільності (бавовна, льон) або щільна (вовна, жаккард).

• Колір: однотонний або поєднання кількох кольорів.

• Принт: присутність візерунків, малюнків або текстурованих вставок.

4.     Декоративні елементи:

• Деталі оздоблення: мережива, стрічки, аплікації, вишивка або прикраси з бісеру.

• Застібки: блискавки, ґудзики, шнурівки або ремені.

 

Технічний опис моделі

     Технічний опис моделі використовується для її виготовлення та включає детальну інформацію про її конструкцію:

1.     Конструктивні елементи:

• Основні деталі: перед, спинка, рукави, комір, кокетка тощо.

• Кількість деталей: скільки частин складають модель, а також їх розташування.

• Виточки та шви: розташування грудних, талієвих виточок, рельєфних швів.

2.     Форма та крій:

• Тип крою: приталений, розкльошений, прямий.

• Рельєфи: наявність вертикальних або горизонтальних рельєфних швів, які підкреслюють фігуру.

• Розширення або звуження: можливі зміни в силуеті на рівні талії, стегон або плечей.

3.     Матеріали:

• Основний матеріал: вид тканини, її щільність та склад.

• Підкладка: наявність або відсутність підкладки та її тип (шовкова, поліестерова, бавовняна).

• Оздоблювальні матеріали: тип тканини для декоративних вставок, тип фурнітури (ґудзики, блискавки, люверси).

4.     Обробка швів та країв:

• Шви: тип швів (прямий, з подвійною строчкою, декоративний).

• Обробка країв: використання оверлока, підгинання країв або обробка косою бейкою.

• Застібки: розташування застібки, тип (блискавка, ґудзики), напрямок.

       Технічний опис допомагає зрозуміти конструкцію виробу, матеріали, та методи обробки для забезпечення його правильної посадки та довговічності.

 

Розділ III. Основні прийоми макетного методу. Макетування плечового та поясного одягу

11. Правила та умови створення форми виробу шляхом відтворення його на манекені

     Є одним із традиційних і водночас творчих способів створення одягу. Цей метод широко використовується в дизайні та конструюванні одягу, дозволяючи не лише побачити форму виробу у тривимірному вигляді, а й вносити зміни під час роботи. Основна мета — досягти оптимальної посадки виробу на фігуру шляхом роботи безпосередньо з тканиною на манекені.

     Основні правила та умови створення форми на манекені:

1. Вибір манекена

• Манекен повинен відповідати розмірам та пропорціям майбутнього виробу. Існують різні види манекенів для чоловічого, жіночого та дитячого одягу.

• Для точного відтворення форми необхідно використовувати манекен, що відтворює фігуру, максимально наближену до кінцевого користувача (з урахуванням росту, об’ємів грудей, талії, стегон тощо).

2. Вибір матеріалів

• Для макетування використовують недорогу тканину (наприклад, муслін), яка добре піддається драпіровці. Ця тканина служить прототипом для подальшого створення викрійок.

• Матеріал, який використовується для створення виробу, повинен мати властивості, схожі на кінцевий матеріал, щоб адекватно оцінити поведінку тканини в готовому виробі (еластичність, міцність, падіння тканини).

3. Підготовка манекена

• Перед початком роботи необхідно відмітити на манекені основні контрольні точки, такі як лінії грудей, талії, стегон, плечей та середини спини. Ці лінії допомагають правильно позиціонувати тканину і забезпечити точність конструкції.

• Часто використовують стрічки або маркери для позначення цих ліній.

4. Закріплення тканини

• Початковий етап — це закріплення тканини на манекені за допомогою шпильок або голок. Найчастіше роботу починають з верхньої частини (плечей або горловини) і поступово рухаються вниз.

• Тканина має бути натягнута на манекен без зморшок або перекосів, щоб точно відтворити форму тіла і визначити, як буде лежати виріб на фігурі.

5. Формування ліній виробу

• Після закріплення тканини починається процес формування основних конструктивних ліній виробу: пройми, рукавів, плечових та бічних швів, талії, низу виробу.

• Використовуються дріб, крейда або інші інструменти для нанесення майбутніх ліній швів і виточок безпосередньо на тканину, що дозволяє отримати правильну форму відповідно до фігури манекена.

6. Драпірування та створення деталей

• Для створення деталей, таких як складки, виточки або декоративні елементи, матеріал укладають на манекені вручну, формуючи бажану форму і об’єм.

• Цей етап дозволяє експериментувати з драпіруванням і об’ємами, оцінювати, як тканина буде поводитися в готовому виробі, і вносити зміни безпосередньо під час процесу.

7. Корекція та уточнення

• Під час процесу створення форми може виникнути потреба у корекціях. Дизайнер постійно перевіряє, як тканина лягає на манекен, і при необхідності вносить

12. Муляжна система конструювання одяг

     Муляжна система конструювання одягу — це метод створення одягу, що включає в себе використання муляжів або макетів для розробки і вдосконалення дизайну. Цей підхід дозволяє дизайнерам та конструкторам наочно перевірити, як тканина і форма виробу взаємодіють, а також внесення коректив до конструкції ще до виготовлення готових виробів.                 Метод муляжного конструювання має кілька основних етапів, кожен з яких грає важливу роль у процесі створення одягу.

Основні етапи муляжної системи конструювання одягу

Підготовка муляжу

1.Вибір манекена

• Вибір відповідного манекена є ключовим для точного відтворення форми одягу. Манекени можуть бути універсальними або специфічними для певних типів фігур (жіночі, чоловічі, дитячі).

2.Підготовка матеріалів

• Для створення макетів використовуються недорогі матеріали, такі як муслін або інші пробні тканини, які легко кроїти та зшивати. Важливо вибрати тканину, яка буде наближена до кінцевого матеріалу в плані поведінки та обробки.

3.Розкрій тканини

• Викрійки для муляжа часто розробляються на основі початкових креслень або ідей. Тканина розкроюється відповідно до отриманих викрійок для подальшого пришивання на манекен.

   Створення макета

1. Закріплення тканини

• Тканина закріплюється на манекені за допомогою шпильок або спеціальних прикріплювачів. Важливо, щоб тканина була рівно натягнута та без зморшок.

2.Формування основних ліній

• Основні конструктивні елементи, такі як плечові шви, пройми, талія, стегна, формуються на манекені шляхом маніпуляцій з тканиною (складання, натягування, вирівнювання).

3.Ознайомлення з дизайном

• Модель може бути спробою різних стилів, форм і деталей, таких як виточки, складки, декоративні елементи. Це дає можливість наочно оцінити, як конструкція виглядає в реальному обсязі.

     Корекція і вдосконалення

1.Перевірка посадки

          • Модель перевіряється на манекені для визначення, як одяг сидить, чи немає проблем з посадкою (наприклад, перекидання або заповненість).

2.Внесення змін

          • На основі спостережень вносяться корективи у викрійки, які можуть включати зміни в розмірах, лініях швів, додавання або видалення деталей.

3.Створення зразка

          • Після внесення всіх змін і доопрацювання муляжа створюється остаточний зразок, який є близьким до кінцевого виробу.

 

   

 Фіналізація

1.Проведення остаточних перевірок

• Перевіряється загальний вигляд і функціональність макета, зокрема, як виглядає одяг в русі, його зручність та відповідність задуму.

2.Документування конструкції

• Після затвердження макета створюються остаточні викрійки та технічні специфікації для виробництва готового одягу. Це включає точні розміри, матеріали, технологічні процеси.

3.Підготовка до виробництва

• Муляжні дані використовуються для виготовлення серійних викрійок, які будуть використовуватися у масовому виробництві одягу.

Переваги муляжної системи конструювання

• Точність і деталізація: Муляжна система дозволяє точніше перевіряти деталі конструкції та форму одягу в реальних умовах.

• Творчий підхід: Дизайнери мають можливість безпосередньо працювати з тканинами і формами, що стимулює креативний процес.

• Швидка адаптація: Можливість внесення змін на етапі макета дозволяє швидко адаптувати конструкцію до потреб та уподобань клієнта.

Недоліки муляжної системи конструювання

• Часовитрати: Процес створення і корекції макетів може займати багато часу, особливо при великій кількості змін.

• Витрати на матеріали: Використання тканин для створення макетів може бути витратним, особливо при використанні дорогих матеріалів.

 

Метод муляжного конструювання продовжує залишатися важливим інструментом у дизайні одягу, надаючи можливість творити і вдосконалювати продукти на базі реальних, фізичних моделей.

 

 

Розділ IV. Моделювання та конструкція хутряних виробів з натуральної шкіри

14. Конструктивні прибавки і технологічні припуски для проектування хутряних виробів

Конструктивні прибавки

1.Прибавки на шви:

• Для хутряних виробів часто використовуються прибавки на шви 1-2 см, залежно від товщини матеріалу і типу шва.

• У швах, які підлягають значним навантаженням або мають декоративний вигляд, прибавки можуть бути більшими.

2.Прибавки на складки та декоративні елементи:

• Якщо в проекті передбачено складки, рюші або інші декоративні елементи, потрібно передбачити додаткові прибавки, щоб забезпечити їх правильне розташування і форму.

3.Прибавки для корсета або застібок:

• У разі наявності корсетів або застібок в хутряних виробах, слід врахувати прибавки для забезпечення комфорту і зручності.

Технологічні припуски

1.Припуски на обробку країв:

• Для обробки країв хутряних виробів часто використовують припуски 0.5-1 см. Це дозволяє забезпечити чистий і акуратний вигляд виробу після обробки.

2.Припуски на підгин і обробку швів:

• Припуски для підгину і обробки швів можуть варіюватися в залежності від технології обробки, але зазвичай становлять 1-1.5 см.

3.Припуски на усадку:

• Якщо використовуються натуральні хутра, враховуйте можливість усадки. Хутро може змінювати свої розміри після прання або обробки, тому припуски можуть бути збільшені для компенсації цих змін.

4.Припуски на розкрій:

• При проектуванні враховуйте припуски на розкрій для точного визначення розмірів деталей, враховуючи можливі деформації матеріалу під час обробки.

Практичні поради

• Пробне пошиття: Рекомендується проводити пробне пошиття з використанням макетної тканини або дешевшого хутра для перевірки посадки і корекції деталей.

• Консультації з фахівцями: Якщо ви не впевнені у специфіці роботи з хутром, зверніться за порадою до професіоналів, які мають досвід у виготовленні хутряних виробів.

 

Ці рекомендації допоможуть вам ефективно проектувати хутряні вироби, забезпечуючи їх якість та комфорт.

15. Підготовка конструкторської документації і моделей одягу

      Підготовка конструкторської документації і моделей одягу є критично важливим етапом у розробці одягу. Це включає в себе створення документів і моделей, що забезпечують точне відтворення дизайнерської концепції. Ось ключові аспекти, які слід врахувати:

1. Конструкторська документація

     Опис виробу

• Дизайнерська концепція: Короткий опис ідеї, стилю та функціонального призначення одягу.

• Матеріали: Вказівка на тканини, фурнітуру, декор і технології обробки.

      Викрійки

• Побудова викрійок: Розробка викрійок для всіх частин одягу (перед, спинка, рукава, кишені тощо).

• Модифікації: Внесення змін до базових викрійок відповідно до дизайну.

      Технічні умови

• Припуски і прибавки: Вказівка на шви, підгин, декоративні елементи.

• Схеми швів: Деталізація типів швів і їх місцезнаходження.

     Технічні рисунки

• Плоскі рисунки: Декоративні елементи, шви, розташування деталей.

• Технічні малюнки: Діаграми і креслення для виготовлення.

     Специфікації

• Таблиці розмірів: Визначення розмірних груп і відповідних мірок.

• Інструкції по виготовленню: Опис технологічного процесу, послідовності операцій.

2. Моделі одягу

      Створення моделей

• Макети: Створення макетів з тестових тканин для перевірки посадки і конструкції.

• Фінальні моделі: Виготовлення з основних матеріалів, включаючи всі елементи дизайну.

      Примірка

• Перевірка посадки: Оцінка, як модель сидить на фігурі, виявлення і корекція проблем.

• Корекція викрійки: Внесення змін у викрійки на основі результатів примірки.

 

Декорування і обробка

• Декоративні елементи: Додання рюшей, ґудзиків, аплікацій та інших декоративних елементів.

• Фінальна обробка: Підгинання, обробка швів і країв для завершення моделі.

3. Підготовка документації

     Технічні картки

• Збір інформації: Включення всіх даних про виріб, від використаних матеріалів до технічних вимог.

• Форматування: Виготовлення карток у стандартному форматі для легкого використання у виробництві.

      Інструкції по догляду

• Рекомендації: Інструкції по пранню, прасуванню і зберіганню одягу для забезпечення його довговічності.

Пакування

• Опис упаковки: Визначення способів упаковки та маркування готових виробів.

4. Верифікація та затвердження

     Внутрішня перевірка

• Перевірка документації: Переконайтеся, що вся документація точна і повна.

• Огляд моделей: Оцінка якості виготовлених моделей і відповідність їм документації.

Затвердження

• Фінальне затвердження: Остання перевірка і затвердження документації і моделей перед початком серійного виробництва.

 

Цей процес допоможе забезпечити точне і якісне виготовлення одягу, відповідно до дизайнерської концепції та вимог замовника.

16. Особливості конструкції основи деталей жіночого одягу з натуральної шкіри

       Конструювання деталей жіночого одягу з натуральної шкіри має специфічні особливості, які потрібно враховувати для забезпечення якісного виготовлення і довговічності виробу. Ось ключові аспекти, на які слід звернути увагу:

1. Особливості шкіри як матеріалу

• Властивості шкіри: Шкіра є жорсткішою і менш еластичною порівняно з тканинами, що впливає на конструкцію і посадку одягу. Вона може бути товстою або тонкою, що впливає на вибір технік обробки.

• Розтяжність: Шкіра має обмежену розтяжність, тому її потрібно точно підганяти, щоб уникнути деформацій.

 

2. Конструкція деталей

• Викрійки:

• Моделі: Основні частини викрійки (перед, спинка, рукави, бокові шви) мають бути точними. Зазвичай використовується картон або спеціальні шаблони для розкрійки шкіри.

• Корекція: Перед розкроєм шкіру рекомендується прокласти на модель або макет для перевірки посадки і правильності викрійки.

• Прибавки:

• Шви: Прибавки на шви зазвичай більші (2-3 см) порівняно з тканинами, щоб забезпечити міцність і точність швів.

• Обробка країв: Краї шкіри потребують обробки, щоб уникнути їх розшарування і забезпечити акуратний вигляд.

3. Розкрій і обробка

• Розкрій:

• Техніка: Для розкрою шкіри використовуються гострі ножі або спеціальні ножиці. Важливо забезпечити точний розріз без деформацій країв.

• Розташування деталей: Шкіру розкладають з урахуванням напрямку волокон, щоб забезпечити однорідність і якість.

• Обробка:

• Шви: Використовують спеціальні нитки і голки для шкіри. Шви повинні бути міцними і акуратними. Зазвичай використовують двосторонні шви або плоскі шви для зменшення товщини і забезпечення міцності.

• З’єднання: Для з’єднання деталей можуть використовуватися спеціальні клейові склади для шкіри, що забезпечують хорошу адгезію і зберігають еластичність.

4. Декорування та фурнітура

• Декорування: Враховуйте, що декоративні елементи (перфорації, аплікації) можуть вплинути на структуру шкіри. Їх слід встановлювати обережно, щоб уникнути пошкодження матеріалу.

• Фурнітура: Встановлюються металеві елементи (застібки, кнопки) з урахуванням товщини шкіри та міцності з’єднань.

5. Фінішна обробка

• Покриття: Для поліпшення вигляду і збереження шкіри використовуються спеціальні креми або спреї, що забезпечують водовідштовхувальні властивості і захист від забруднень.

• Прасування: Прасування шкіри проводять з обережністю, використовуючи спеціальні температури і техніки, щоб уникнути перегріву або пошкодження.

 

 

 

 

Розділ V. Побудова конструкцій жіночих хутряних виробів

18. Конструкція пальта жіночого з хутра прилягаючого силуету з вшивним рукавом

       Конструювання пальта жіночого з хутра прилягаючого силуету з вшивним рукавом має свої особливості. Ось основні етапи та рекомендації для розробки такої конструкції:

1. Аналіз та підготовка

        Огляд хутра

• Тип хутра: Визначте тип хутра, який буде використовуватись (наприклад, норка, песць, кролик). Розгляньте його товщину, еластичність та текстуру.

• Підготовка: Переконайтесь, що хутро підготовлене до розкрою і пошиття (очищене, розмірене).

         Визначення стилю і конструкції

• Силует: Пальто прилягаючого силуету буде близько прилягати до тіла. Це може включати як прямий, так і трохи звужений силует.

• Дизайн: Виберіть дизайн пальта, включаючи наявність коміра, погона, застібки (наприклад, ґудзики, кнопки).

2. Побудова викрійки

         Зняття мірок

 

• Мірки: Зніміть точні мірки фігури: обхват грудей, талії, стегон, довжина рукава, довжина пальта, обхват шиї, ширина плечей.

• Корекція мірок: Оскільки хутро менш еластичне, врахуйте корекцію мірок для забезпечення комфорту і правильної посадки.

         Розробка викрійок

• Основні деталі: Розробіть викрійки для основних частин пальта: перед, спинка, рукави.

• Перед і спинка: Визначте основний фасон, включаючи прилягання і обсяг.

• Рукави: Вшивний рукав слід розробити з урахуванням правильної посадки в плечовій частині і можливих припусків для швів.

• Модифікації: Додайте елементи конструкції, такі як погони, комір, кишені.

3. Розкрій та обробка

            Розкрій

• Техніка розкрою: Використовуйте гострі ножиці або спеціальні ножі для хутра. Розміщуйте викрійки по напрямку волокон, щоб уникнути деформацій.

• Припуски: Додайте припуски на шви (зазвичай 1.5-2 см), оскільки хутро менш еластичне.

           Обробка

• Шви: Використовуйте спеціальні нитки для хутра і голки з великим вушком. Виконуйте шви обережно, щоб уникнути зсуву і розшарування матеріалу.

• Обробка країв: Обробіть краї спеціальними засобами для запобігання розшаруванню і для забезпечення чистого вигляду.

4. Пошиття та фінішна обробка

          Пошиття

• З’єднання деталей: Проводьте пошиття частин пальта (перед, спинка, рукави) з урахуванням точності швів і акуратності з’єднань.

• Рукави: Вшивні рукави слід з’єднувати з основними частинами пальта точно по лінії плечового шва.

           Фінішна обробка

• Покриття: Наносьте спеціальні засоби для догляду за хутром, що захищають від забруднень і забезпечують водовідштовхувальні властивості.

• Примірка і корекція: Проведіть примірку пальта, зробіть необхідні корекції для досягнення ідеальної посадки і комфорту.

5. Документація та оцінка

            Документація

• Технічні карти: Складіть технічні карти з викрійками, описом матеріалів, інструкціями по виготовленню і догляду.

• Рекомендації: Включіть рекомендації щодо догляду за хутряним пальтом.

           Оцінка

• Перевірка якості: Оцініть якість виготовленого пальта, перевірте відповідність конструкції та дизайну.

• Зворотній зв’язок: Отримайте відгуки від користувачів або фахівців для подальшого вдосконалення конструкції.

 

Цей план допоможе вам ефективно розробити пальто з хутра прилягаючого силуету з вшивним рукавом, забезпечуючи якості та стиль кінцевого виробу.

19. Розробка конструкторської документації у відповідності з вимогами ЄСКД

         Розробка конструкторської документації відповідно до вимог Єдиного системи конструкторської документації (ЄСКД) є важливим етапом у створенні технічних документів для будь-якого конструкторського проекту. ЄСКД забезпечує єдині вимоги до оформлення та структурування документації для забезпечення її чіткої і зрозумілої передачі інформації.

         Основні компоненти конструкторської документації згідно з ЄСКД

1. Технічні умови (ТУ)

• Зміст: Документ містить опис технічних вимог до виробу, його функціональних і якісних характеристик, вимог до матеріалів і технологічних процесів.

• Форматування: Включає таблиці, схеми, описи та специфікації.

2. Креслення

• Вид: Має бути виконане у відповідності до стандартів оформлення креслень (розміри, масштаби, види).

• Елементи:

• Заголовок: Назва деталі або виробу, номер креслення, дата розробки.

• Схеми: Визначають різні проекції деталі (передній, боковий, верхній).

• Розміри: Точні розміри і допуски.

• Матеріали: Позначення матеріалів, з яких виготовляється деталь.

3. Технічний опис

• Зміст: Опис конструкції, призначення деталі, принципи її роботи, а також можливі методи монтажу та експлуатації.

• Форматування: Повинно бути структуроване, чітке і зрозуміле.

4. Специфікації

• Опис: Документи, що містять детальний опис використовуваних матеріалів, елементів, стандартів та інших вимог.

• Формат: Табличний формат з інформацією про матеріали, кількість, постачальників тощо.

 

5. Пояснювальна записка

• Зміст: Обґрунтування технічних рішень, які були прийняті в процесі розробки, опис можливих варіантів конструкцій і їх переваги.

• Форматування: Подається у вигляді тексту з поясненнями та додатковими ілюстраціями.

6. Інструкції з експлуатації і обслуговування

• Опис: Інструкції, які містять інформацію про монтаж, використання, обслуговування і ремонт виробу.

• Формат: Текстовий документ з малюнками, схемами і таблицями.

Правила оформлення документів за ЄСКД

1.Шрифти і форматування:

• Використовуйте стандартні шрифти (наприклад, шрифт стандарту ГОСТ).

• Розміри тексту і елементів повинні відповідати стандартам для забезпечення чіткості.

2.Використання стандартів:

• Дотримуйтесь ГОСТів, які регламентують оформлення креслень, документів і специфікацій.

3.Нумерація та маркування:

• Нумерація креслень і документів повинна бути послідовною та зрозумілою.

• Використовуйте стандартизовані маркування для деталей і елементів.

4.Документація і версії:

• Ведіть облік версій документів і змін у них, позначайте дати і авторів змін.

5.Перевірка і затвердження:

• Документи повинні бути перевірені і затверджені відповідними особами або організаціями перед використанням.

Примітка

Для створення конструкторської документації відповідно до ЄСКД, необхідно мати доступ до актуальних стандартів та керівництв, що регламентують оформлення технічної документації. Важливо також враховувати специфіку галузі та вимоги замовника.